Хоча я й не дуже полюбляю фільми жахів, але цей останнім часом настільки нашумів, що я вирішила вчора ввімкнути собі фоном “Обсесію” режисера Керрі Баркера.
Сюжет фільму досить банальний. Він її кохає, вона його – ні. Хлопець використовує магічний предмет, щоб вони змогли бути разом. АЛЕ, всі ми добре знаємо основне правило магії. Не можна впливати на свободу волі іншої людини.
Історія проста, як двері. Щось таке я точно бачила колись в Сабріні, юній відьмі. І якби я дивилася в підлітковому віці “Зачарованих”, то неодмінно і там була б така серія. Але тут у нас не підлітковий комедійний серіал, а жорсткий боді-горрор, тому до кінця фільму очікувано зявляється багато трупів.
Фільм цікавий тим, як він показує людину під примусом магічної сили. Нам не пропонують “нову” Ніккі, а показують дівчину, яка дуже очевидно діє проти власної волі. Проблиски справжньої Ніккі можна помітити майже одразу, навіть з моменту спроби першої близькості і далі в багатьох сценах – раз за разом Ніккі істерить і пручається, ми бачимо її справжнє нажахане обличчя на кілька секунд, а потім магія знову бере верх.
Бер майже одразу пошкодував про своє бажання. Не тому що Ніккі цього не хотіла – ні, це його лише дратувало. Він шкодував лише у ті моменти, коли кохання Ніккі до нього було не ідеальною фантазією. Коли дівчина робила щось очевидно не нормальне, найбільше на що був спроможній Бер, це її сварити чи просити бути “нормальною”. Але ми ж знаємо, що магія так не діє.
Зрештою Бер вирішує відмінити своє бажання. Зачарована Ніккі любила його не правильно, любила його так, що було страшно чи соромно. Тому він спробував це все завернути назад. Але Бер був боягузом. Єдиним способом надійно розвіяти магію могла би стати смерть Бера, але він і це не зміг зробити. В самому кінці Ніккі врятувала себе сама, хай навіть не розуміла цього.
Розв’язка розчарувала, тому що навіть у цьому фільмі я до останнього очікувала від когось якогось героїзму. Мабуть, по цьому легко зрозуміти, що я не часто дивлюся горрори, тому не знаю, як має бути правильно. Хоча це радше загальне розчарування у людях, а не в самому сюжеті “Обсесії”.
Ніхто так і не проявив героїзм. Все розв’язалося долею випадку.