Останнім часом мені бракує концентрації уваги для того, щоб читати часто, чи читати багато. Кажу саме за “концентрацію”, бо виділити двадцять хвилин в день, щоб погортати якийсь роман чи нонфікшн – це об’єктивно не багато. А для того, щоб дочитати книгу – навіть, скажімо, одну на тиждень – більше цього і не треба. Десять сторінок тут, розділ там. Так і до невеликої новели не далеко. Тому в даному випадку справа саме в тому, щоб перестати скролити той довбаний ТікТок і сісти читати. Саме зараз наді мною нависає якихось сорок сторінок для того, щоб “подолати” Осаму Дазая і його “Браковану людину”.…