Недавно мені трапилося відео в ТікТоці, де вкотре розбиралася ситуація з буцімто “просунутим” знавцем англійської, а по факту людина ледве могла зібрати до купи два слова. І далі стандартно йшла дискусія про те, як треба спілкуватися з “правильним” британським акцентом і бла-бла-бла.
Як безмежно мене втомлює ця тема…
Пригадую, коли я ще публікувала часом щось в тому ж ТікТоці (зокрема, для колег по письменницькому фаху, а тому був сенс записувати це все одразу англійською), мені залишили коментар… типу, що я “роблю вигляд, що в мене С2, а насправді лише В2”.
А все тому що я ніколи не намагалася імітувати не властивий мені акцент.
Акцент – це однозначний вказівник вашого походження. Тільки от яка халепа! Не всі акценти рівні між собою. Коли француз говорить англійською з акцентом, то це “у-ля-ля” і “сексі”. Говорить індус і це вже “ха-ха колцентр”. Українець? Просто “не правильно”. Я навіть зайду так далеко, щоб сказати, що така обсесія довкола акцентів часом відверто відгонить ксенофобією. Американець сказав би, що ви расист (ви теж бачили ті кумедні відео “з дикої природи”, де Керен запитує туриста чи імігранта “кен ю спік емерікен?”).
Чому саме британський? І якщо вже ми про це говоримо… який саме британський? Вам подати кокні чи пош? Ну, памятаєте сюжет Бернарда Шоу, який потім екранізували у прекрасному фільмі з Одрі Хепберн в головній ролі.
Якщо я буду говорити лише про себе, то мені є сенс тренувати в собі акцент американський, тому що це мій культурний грунт, звідки я вивчила англійську мову. І не забувайте, що є ще англійська австралійська, канадська, ново-зеландська, і т.д.
А британська тому що нам з 2000х років казали купувати британські підручники і по тому ми вчилися в школі, поки МОН не вирішив надрукувати щось своє. А я ще дуже добре памятаю той період, коли в кінці року приходили старші класи і відпродували нам свої підручники. А ми продавали класу після нас. І треба було сидіти в кабінеті і стирати гумкою написані олівцем відповіді у вправах чи переклади слів у текстах для читання.
Якщо ви не є нейтів спікером, “правильний” акцент може означати дві речі: ви прожили довгий час закордоном і засвоїли відповідний акцент із середовища, або ж ви вирішили конкретно заморочитися з фонетикою (чи фонологією? я не філолог і тому не знаю правильної термінології).
Пригадую ще колись на старій роботі ми з колегою ділилися досвідом репетиторства і вона тоді сказала як їй подобалося вчити восьмирічного учня виписувати усі ті дрючки в транскрипції. А я змовчала, що сама тої фонетики ніколи толком не вчила. Тому мої учні вміли писати твори на вільні теми і спонтанно спілкуватися не зазубрюючи готові фрази.
Колись мене ще ображали такі закидони в бік мого акценту. Часом я навіть думала заморочитися і натренувати себе говорити з іншим (яким??). А тоді я вирішила, що, якщо колись і вирішу натренувати себе говорити з акцентом, це буде трансатлантичний, тому що це прикольно.
Якщо повернутися до теми допису, то відповідь буде така, як то пишуть у тих табличках-розшифровках. Вміння вільно спілкуватися на професійні та вузько-спеціалізовані теми в своїй галузі. А це означає не перекладати в голові, можливо, десь навіть думати англійською. Тобто, якщо у своїй професійній діяльності ви можете спокійно поспілкуватися з колегою-іноземцем, то вітаю! У вас високий рівень володіння англійською.
Якщо ви і рідною мовою не балакаєте про астрофізику чи квантову механіку, то і англійською від вас такого ніхто не буде очікувати. Залежно від рівня ерудованості людини, проблема може переходити із категорії “не маю достатнього словникового запасу” до “не маю достатньо інформації, щоб говорити на цю тему”. І як я пригадую деяких своїх учнів, то проблеми виникали не тому що вони не знали “як” сказати, а тому що вони не знали “що” сказати.
Я досить часто думаю на цю тему, можливо, тому що за всі ці роки так і не зробила собі жодних сертифікацій. Але якщо вам не треба вже завтра їхати на навчання чи роботу, здавати IELTS чи TOEFL, як я це бачу, лише марнування часу та грошей для того, щоб попестити своє его. А за два роки сертифікат втратить актуальність.
Я знаю, що зроблю натомість, але про це в наступному дописі.
